Опубліковано 7 жовтня 2025 р.
Послання Папи Лева XIV з нагоди 40-го Світового дня молоді
«Ви також свідчите, бо ви зі мною» (Йв 15:27).
Дорогі молоді друзі!
Розпочинаючи своє перше послання до вас, хочу сказати вам: дякую! Дякую за радість, яку ви принесли, прибувши до Риму на свій Ювілей, і дякую всім молодим людям з усіх куточків світу, які єдналися з нами в молитві. Це була дорогоцінна мить для відновлення нашого ентузіазму у вірі та поділу надією, що палає в наших серцях! Замість бути якоюсь ізольованою подією, я сподіваюся, що ювілейна зустріч стане для кожного з вас кроком вперед у християнському житті та сильною підтримкою у витривалості у свідченні своєї віри.
Ця ж динаміка лежить в основі наступного Світового дня молоді, який ми святкуватимемо 23 листопада, у свято Христа Царя, під гаслом: «Ви також свідчите, бо ви зі мною» (Йв 15:27). Як паломники надії, силою Святого Духа ми готуємося стати мужніми свідками Христа. Розпочнемо ж шлях, який приведе нас до міжнародного Світового дня молоді в Сеулі у 2027 році. З огляду на це, я хотів би зосередитися на двох аспектах свідчення: нашій дружбі з Ісусом, яку ми отримуємо від Бога як дар, і нашому прагненні бути будівничими миру в суспільстві.
Друзі, отже — свідки
Християнське свідчення народжується з дружби з Господом, який був розп'ятий і воскрес для спасіння всіх. Це свідчення не слід плутати з ідеологічною пропагандою, адже воно є справжнім принципом внутрішнього перетворення та суспільної свідомості. Ісус обрав назвати своїх учнів «друзями». Він відкрив їм Царство Боже, попросив залишатися з Ним, стати Його спільнотою та послав їх проголошувати Євангеліє (пор. Йв 15:15, 27). Тож коли Ісус каже нам: «Будьте свідками», Він запевняє, що вважає нас своїми друзями. Лише Він повністю знає, хто ми є і чому ми тут; молоді люди, Він знає ваше серце, ваше обурення перед лицем дискримінації та несправедливості, ваше бажання правди і краси, радості та миру. Через Свою дружбу Він слухає вас, заохочує і веде, закликаючи кожного з вас до нового життя.
Погляд Ісуса, який завжди прагне для нас лише добра, випереджає нас (пор. Мк 10:21). Він не хоче, щоб ми були слугами чи «активістами» якоїсь політичної партії; Він кличе нас бути з Ним як друзі, щоб наше життя могло відновитися. І свідчення народжується спонтанно з радісної новини цієї дружби. Це унікальна дружба, яка дарує нам є спілкування з Богом, вірна дружба, яка допомагає нам відкрити нашу гідність і гідність інших, вірна дружба, яку не може зруйнувати навіть смерть, бо її джерелом є воскреслий і розп'ятий Господь.
Розгляньмо послання, яке апостол Йоан залишає нам наприкінці четвертого Євангелія:
Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення - правдиве (Йв 21:24).
Весь попередній розповідний матеріал підсумовується як «свідчення», сповнене вдячності та подиву, від учня, який ніколи не розкриває свого імені, але називає себе «учнем, якого любив Ісус». Цей титул відображає стосунки: це не ім'я окремої людини, а свідчення особистого зв'язку з Христом. Ось що насправді важливо для Івана: бути учнем Господа і почуватися любленим Ним. Тоді ми розуміємо, що християнське свідчення є плодом стосунків віри та любові з Ісусом, у якому ми знаходимо спасіння нашого життя. Написане апостолом Йоаном стосується також і вас, дорогі молоді люди. Христос запрошує вас іти за Ним і сісти поруч із Ним, слухати Його серце та розділяти Його життя! Кожен із вас є для Нього «улюбленим учнем», і з цієї любові народжується радість свідчення.
Іншим мужнім свідком Євангелія є Предтеча Ісуса, Іван Хреститель, який прийшов, «щоб свідчити про світло, щоб усі повірили через нього» (Йв 1:7). Хоча він користувався великою славою серед народу, він добре знав, що є лише «голосом», який вказує на Спасителя, коли вигукував:
Ось Агнець Божий (Йв 1:36).
Його приклад нагадує нам, що справжні свідки не прагнуть займати центральну сцену і не намагаються прив'язати послідовників до себе. Справжні свідки є смиренними і внутрішньо вільними, передусім від самих себе, тобто від претензії бути центром уваги. Тому вони вільні слухати, розуміти, а також говорити правду кожному, навіть перед обличчям могутніх світу цього. Від Івана Хрестителя ми вчимося, що християнське свідчення — це ні проголошення самих себе, ні прославлення наших духовних, інтелектуальних чи моральних здібностей. Справжнє свідчення полягає в тому, щоб упізнати і вказати на Ісуса, коли Він з'являється, оскільки Він є єдиним, хто нас рятує. Іван упізнав Його серед грішників, зануреного у звичайне людство. Через це Папа Франциск так часто наполягав на тому, що якщо ми не виходимо за межі самих себе та своїх зон комфорту, якщо ми не йдемо до бідних та тих, хто почувається виключеним із Царства Божого, ми не зможемо зустріти Христа і свідчити про Нього. Ми втрачаємо солодку радість бути євангелізованими та євангелізувати.
Дорогі друзі, я запрошую кожного з вас продовжувати знаходити друзів та свідків Ісуса в Біблії. Читаючи Євангеліє, ви побачите, що всі вони відкрили справжній сенс життя через свої живі стосунки з Христом. Справді, наші найглибші запитання не знаходять почуття чи відповіді через нескінченне прокручування екранів мобільних телефонів, що привертає нашу увагу, але залишає втомлений розум і порожні серця. Цей пошук не заведе нас далеко, якщо ми триматимемо його замкненим у собі або в тісних межах. Здійснення наших справжніх бажань завжди відбувається через вихід за межі самих себе.
Свідки, отже — місіонери
Таким чином, дорогі молоді люди, за допомогою Святого Духа ви можете стати місіонерами Христа у світі. Багато ваших однолітків зазнають насильства, змушені брати до рук зброю, розлучені зі своїми близькими та змушені мігрувати або тікати. Багатьом бракує освіти та інших життєво необхідних благ. Усі вони поділяють з вами пошук сенсу і пов'язану з ним невпевненість, дискомфорт від зростаючого соціального та робочого тиску, труднощі у подоланні сімейних криз, болісне відчуття браку можливостей, а також докори сумління за зроблені помилки. Ви можете стати поруч з іншими молодими людьми, йти разом із ними і показати, що Бог в Ісусі наблизився до кожної людини. Як часто казав Папа Франциск:
Христ показує, що Бог — це близькість, співчуття і ніжна любов (Енцикліка Dilexit nos, 35).
Звісно, свідчити не завжди легко. У Євангеліях ми часто знаходимо напругу між прийняттям та відкиненням Ісуса:
Світло світить у темряві, і темрява не огорнула його (Йв 1:5).
Подібно до цього, учень-свідок на власному досвіді відчуває відкинення і часом навіть жорстоку опозицію. Господь не приховує цієї болісної реальності:
Якщо переслідували мене, переслідуватимуть і вас (Йв 15:20).
Однак це стає нагодою втілити в життя найбільшу заповідь:
Любіть ворогів ваших і моліться за тих, хто вас переслідує (Мт 5:44).
Саме це робили мученики від самих початків Церкви.
Дорогі молоді люди, це історія, яка належить не лише минулому. Донині в багатьох куточках світу християни та люди доброї волі зазнають переслідувань, обману й насильства. Можливо, цей болісний досвід позначився і на вас, і ви зазнали спокуси відреагувати інстинктивно, ставши на один рівень з тими, хто вас відкинув, прийнявши агресивну поведінку. Але пригадаймо мудру пораду святого Павла:
Не дай злу перемогти себе, але перемагай зло добром (Рим 12:21).
Тож не падайте духом: подібно до святих, і ви покликані перемагати з надією, особливо перед лицем труднощів і перешкод.
Братерство як узаконення миру
З дружби з Христом, яка є даром Святого Духа в нас, виникає спосіб життя, що несе риси братерства. Молоді люди, які зустріли Христа, приносять «тепло» і «смак» братерства скрізь, куди б вони не йшли, і кожен, хто вступає з ними в контакт, залучається до нового та глибшого виміру, який складається з безкорисливої близькості, щирого співчуття та справжньої ніжності. Святий Дух дає нам можливість побачити нашого ближнього новими очима: в іншій людині є брат, сестра!
Свідчення братерства та миру, яке пробуджує в нас дружба з Христом, відкидає байдужість і духовні лінощі, допомагаючи нам подолати замкнутість і підозрілість. Воно також будує зв'язки між нами, спонукаючи нас працювати разом — від волонтерства до «політичного милосердя» — задля створення нових умов життя для всіх. Не йдіть за тими, хто використовує слова віри для розколу; натомість будуйте плани з усунення нерівності та примирення розділених і пригноблених спільнот. Заради цього, дорогі друзі, давайте прислухаємося до голосу Бога всередині нас і подолаємо свій егоїзм, стаючи активними творцями миру. Цей мир, який є даром воскреслого Господа (пор. Йв 20:19), стане видимим у світі через спільне свідчення тих, хто носить Його Дух у своїх серцях.
Дорогі молоді люди, перед лицем страждань і надій світу спрямуймо свій погляд на Ісуса. Помираючи на хресті, Він довірив Діву Марію Івану як свою матір, а Івана — їй як її сина. Цей остаточний дар любові призначений для кожного учня, для кожного з нас. Я запрошую вас прийняти цей священний зв'язок з Марією, матір'ю, сповненою ніжності й розуміння, і плекати його, зокрема, через молитву на вервиці. Таким чином у кожній життєвій ситуації ми відчуватимемо, що ми ніколи не самотні, бо як діти ми завжди улюблені, прощені й підбадьорені Богом. Свідчіть про це з радістю!
З Ватикану, 7 жовтня 2025 року, у пам'ять Пресвятої Діви Марії Святої Вервиці
ЛЕВ XIV