Іван Боско

Іван Боско народився 16 серпня 1815 року в невеликому хуторі Беккі, поблизу Турина. Його сім'я була дуже бідною, а коли Іванові було лише два роки, помер його батько. Вихованням займалася мати, Маргарита Окк'єна, чия мудрість і віра заклали фундамент характеру майбутнього святого.

У віці 9 років Іван побачив пророчий сон, який визначив його подальшу долю: він бачив хлопців, що билися і лаялися, а потім Прекрасну Панну, яка сказала йому: «Не кулаками, а добротою і любов'ю ти маєш здобути цих своїх друзів». Щоб привернути увагу однолітків і відволікти їх від поганих справ, Іван навчився жонглювати та ходити по канату, чергуючи свої виступи з молитвами та переказуванням почутих у церкві проповідей.

Шлях до священства був тернистим через відсутність коштів. Іван працював наймитом, кравцем, ковалем і пекарем, щоб оплатити навчання. Ці навички пізніше допоможуть йому відкривати професійні майстерні для підлітків.

У 1835 році він вступив до семінарії в К'єрі. Це був час інтенсивного духовного формування та навчання. Саме тут він зміцнив своє рішення присвятити життя порятунку душ молодих людей, особливо тих, хто був найбільш занедбаним суспільством.

5 червня 1841 року Іван Боско став священником. Оселившись у Турині, він був вражений жахливими умовами, в яких жили молоді робітники під час промислової революції. Багато підлітків опинялися у в'язницях через бідність і відсутність опіки.

8 грудня 1841 року відбулася знакова зустріч із сиротою Бартоломео Гареллі. Дон Боско запросив його не на урок катехизму, а на дружню розмову, яка закінчилася спільною молитвою. Це стало першою цеглиною у будівництві його великої справи.

Дон Боско зрозумів, що хлопцям потрібне місце, де вони могли б збиратися, гратися, вчитися та молитися. Так виникла Ораторія — простір, який поєднував у собі функції церкви, школи, ігрового майданчика та рідного дому.

Спершу Ораторія була «мандрівною», оскільки сусіди скаржилися на галас дітей. Згодом Дон Боско знайшов постійне місце у районі Вальдокко. Його мати, «мама Маргарита», прийшла йому на допомогу, ставши першою помічницею та господинею в домі для сотень безпритульних хлопців.

Дон Боско розумів, що його справа повинна жити і після нього. Для цього він вирішив створити групу послідовників, які б поділяли його педагогіку.

Дон Боско працював до останнього подиху, будуючи храми (зокрема Базиліку Марії Помічниці в Турині), відкриваючи школи по всій Європі та відправляючи перших місіонерів до Південної Америки.

Він помер 31 січня 1888 року. На його похорон прийшли десятки тисяч людей. У 1934 році Папа Пій XI проголосив його святим, назвавши «Батьком і вчителем молоді». Сьогодні салезіанська родина працює у понад 130 країнах світу, продовжуючи справу виховання молоді в радості та любові.